5 років Майдану та Революції Гідності, а ми стали жити - гірше нікуди.

опубліковано : 21.11.2018

Сьогодні відзначаємо п’яту річницю Майдану, і нажаль, абсолютно ніяких якісних змін у житті пересічні громадяни не відчули.

Вплив подій 5-річної давності ми відчуваємо з Вами кожного дня, виходячи на вулицю та купляючи щось у магазині; оплачуючи товари та послуги; дивлячись чи читаючи новини; ми бачимо скільки загинуло людей на Сході України; спостерігаємо, хто прийшов до влади і як вони знущаються над своїм же населенням.

Так, що ж відбулося в Україні за п’ять років і чому ми опинилися в такому "дні"?

А ми опинилися в такій складній ситуації тому, що нам всім байдуже, абсолютно байдуже на все!

Байдуже все, що не стосується нашого власного якогось інтересу. Нам байдуже на "обпісяний" під’їзд в якому ми живем, ми не піднімемо папірець, який хтось кинув у ліфті; нам абсолютно байдуже на солдатів, що гинуть на Сході і мирних жителів; нам байдуже на людей, які вимушені покинути свої домівки й шукати прихисток на Заході країни. Ми байдуже відносимося до пенсіонерів, інвалідів, до тих хто не доїдає чи не має що пити; байдуже, що багато людей працює по 12-14 годин, щоб прогодувати свою сім’ю. Нам все це байдуже!

І, власне, оця байдужість привела нас до такої страшної та плачевної ситуації в якій ми зараз знаходимося. Власне, ось така байдужість до всього, являється основою того свавілля, яке з нами творить влада. Ми, по суті, стадо баранів, яке можна "стригти", "брити" чи гнати на бойню і нічого ніхто не скаже! І знаєте чому? А тому, що коли женуть на бійню всіх, то здається ніби це загальна проблема, а не моя, і хай хтось інший й вирішує її. Ось така наша сутність, в якій ми опинилися - нам на все наплювати. І з цієї ситуації, мабуть, нема виходу, бо всім байдуже. І тому влада та життя нас поставить перед вибором: або виїжджати із країни, або змиритися і перетворитися остаточно на рабів.

От, до речі, приклад, який показує, що все що відбувається негативне з українцями - заслужено. Протести євробляхерів... От візьміть до уваги, ніхто не вийшов на протести проти вмираючих людей на Донбасі; ніхто не вийшов проти вбивст солдат на Сході України; ніхто не вийшов проти корупції влади, яка зашкалює так, що “Янукович виглядає, як хлопчик в трусиках”, в порівняні з тим, що зараз коїться; ніхто не вийшов проти зруйнованої інфраструктури, загалом проти безнадійності - всім байдуже. Але просто всі побігли та почали перекривати дороги, коли торкнулася справа їх "ржавих євроблях", мусора того, якого понатягували з Євросоюзу.

"Ось - це моє! Моє відро! І за нього я піду і буду вимагати".
І ось це відношення, що відро моє, а країна не моя - привела до цього "дна", у якому ми знаходимося вже 5 років після Майдану, після Революції Гідності.

Вибачте, звичайно, за мінорний настрій, але подія і річниця сумна, і нам важливо розуміти, чому у країні все так погано і треба вже починати щось робити, щоб відбулися зміни на краще.

Журналіст: Олександр Дубінський

Пошир для друзів!

ЦІКАВО :

МИ У СОЦМЕРЕЖАХ

сторінка : Блог Червонограда | Головна