Всім батькам присвячується... Приходить дитина на тренування, тренується місяць-два, а потім ...

опубліковано : 04.12.2018

Дуже часто спостерігаю таку ситуацію:
приходить дитина на тренування, тренується місяць-два, а потім жаліється батькам, що важко, нецікаво і не хоче тренуватись.
Багато батьків кажуть "Не хоче, то хай не ходить...", "не можна заставляти", "то не для нього" і т.д.

Проходить пару місяців, дитина зацікавлюється чимось новим, знову займається місяць-два і знову кидає... І батьки знову потурають дитині. І це повторюється не раз і не два....

В результаті дитина перепробувала багато чого, але не знайшла того, що їй подобається і в жодному виді спорту нічого не досягла.
А потім, років в 15, батьки дивуються, чого ж воно таке бестолкове, незібране і не може нічого довести до кінця...
А все тому, що батьки надто потакають дитині.

Сучасні діти, так би мовити, "тепличні". Їх оберігають від усього, все за них роблять, бережуть від труднощів, намагаються все подати тільки в цікавій формі.

Як наслідок, діти не мають терпіння, не вміють долати навіть найлегших труднощів в тренуваннях, навчанні і при мінімальній втомі (фізичній чи моральній) одразу здаються.
Плюс хочуть легких перемог і щвидких результатів, нe напружуючись і не докладаючи зусиль.

От і получається: перші пару місяців, поки все легко і цікаво, діти тренуються з задововоленням, а коли навантаження підвищуються і треба пахати, вони тиснуть на жалість батькам, ті ведуться і дозволяють не ходити на тренування. Ось це і є великою помилкою. Повірте мені, якщо дитина відчула, що можна ухилитись від труднощів і посачкувати, то цей сценарій повториться ще не раз.

Шановні батьки, щоб дитина займалась чимось з задоволенням, в неї має виходити те що вона робить. А щоб виходило, потрібен час і енна кількість тренувань.

В цей проміжок часу буде багато ниття, небажання, сліз... і улюбленого та безвідмовного "Ти мене не любиш...".
Думаю, багато батьків впізнали своїх дітей ).

Ваша задача - не потурати і потакати слабкостям та ліні, а направити і підтримати дитину. Десь м'яко і ніжно, а десь і строго. А з часом прийдуть результати і задоволення.

Наведу конкретний приклад:
мій Максим у вересні категорично заявив, що не буде ходити на шахи, бо йому нудно, він програє і це йому не подобається.
Я попросив його походити ще півроку, а тоді прийняти остаточне рішення. Малий був не в захваті, але послухався.
Пройшло три місяці, на шахи він іде з задоволенням і скоро починає пробувати себе на змаганнях.

Тому любіть своїх дітей, але не потакайте їх ліні. Десь пожалійте і підтримайте, а десь заставте.
І прийде момент, коли ви будете пишатись своїми дітьми і вони подякують вам за те, що підтримали і направили їх...

Якщо цікаво - буду вдячний за репост )

Lev Faybish

ЦІКАВО :

МИ У СОЦМЕРЕЖАХ

сторінка : Леді | Головна