16 мільйонів на шкільні кухні, нова фабрика і проблемна вода: чи не суперечать інвестиції Шептицького одна одній?

опубліковано : 26.09.2026

У Шептицькому одночасно планують реалізовувати кілька великих інфраструктурних проєктів. Серед них — модернізація харчоблоків у двох навчальних закладах, створення нової фабрики-кухні та реконструкція міської водопровідної мережі.

Кожен із цих проєктів окремо має своє обґрунтування. Але якщо подивитися на них разом, виникає цілком логічне питання: як ці інвестиції пов'язані між собою і чи вистачає місту ресурсів, щоб паралельно рухати всі ці напрямки?

Спочатку — мільйони на дві шкільні кухні

У документах громади передбачено значні кошти на завершення модернізації двох харчоблоків — Гімназії імені родини Луговських та Ліцею імені Тараса Городецького.

На завершення відповідних робіт у документах зазначено 8 231 280 грн для гімназії та 7 938 510 грн для ліцею. Разом — понад 16,1 млн грн.

При цьому історія цих ремонтів виявилася непростою. У 2025 році на два об'єкти передбачали загалом 19,62 млн грн державної субвенції, однак через невиконання підрядником умов договору частину коштів, зокрема близько 13,5 млн грн державної субвенції, довелося повернути до державного бюджету.

Тобто мова йде не просто про чергові ремонти приміщень. Це вже окремий великий інвестиційний напрямок, на який громада витрачає значні ресурси.

Тепер — ще й фабрика-кухня

Паралельно Шептицький готується до реалізації іншого масштабного проєкту — фабрики-кухні Шептицького вугільного мікрорегіону.

Проєкт включений до Єдиного портфеля публічних інвестицій громади. У вересні 2026 року Шептицький разом із Вінницею, Вишневим, Лебедином та Запоріжжям підписав меморандум щодо створення п'яти нових фабрик-кухонь.

Ідея полягає у тому, щоб централізовано готувати їжу на сучасному обладнанні, охолоджувати її до необхідної температури, доставляти у навчальні заклади в спеціальних контейнерах, а вже там розігрівати та подавати дітям.

Такий підхід потенційно дозволяє зменшити навантаження на окремі шкільні кухні, централізувати частину виробничих процесів та стандартизувати харчування. Саме такі переваги фабрик-кухонь описує і Міністерство розвитку громад та територій.

Але є один важливий момент: фабрика-кухня не означає автоматичного закриття всіх шкільних харчоблоків. Навпаки, для роботи системи самі школи повинні мати підготовлені приміщення та можливість приймати, зберігати, розігрівати й видавати готову продукцію.

Тоді що буде з уже модернізованими харчоблоками?

Саме тут і виникає питання, на яке мешканці громади мають право отримати чітку відповідь.

Якщо два шкільні харчоблоки модернізуються за мільйони гривень, а згодом значна частина приготування їжі буде перенесена на фабрику-кухню, яку функцію виконуватимуть ці оновлені кухні?

Це не означає, що витрати на їх модернізацію були марними. Навіть після запуску фабрики школам потрібна інфраструктура для приймання та видачі їжі. Однак громаді варто знати, як саме буде організована ця система і чи не виникне ситуації, коли різні проєкти частково дублюватимуть один одного.

І тут — ще один великий проєкт: реконструкція водогону

На цьому тлі особливо важливо не загубити ще один пункт у тому ж інвестиційному портфелі — реконструкцію водопровідної мережі міста Шептицького.

Цей проєкт офіційно включений до Єдиного портфеля публічних інвестицій громади поряд із модернізацією шкільних харчоблоків та будівництвом фабрики-кухні. У переліку громади він зазначений окремим пунктом — «Реконструкція водопровідної мережі м. Шептицький».

І це вже питання не окремої будівлі чи конкретної установи. Йдеться про міську систему, від якої залежить щоденне життя мешканців.

За даними міської ради, загальна протяжність водопровідної мережі Шептицького гірничо-промислового району становить 310,8 км. Водопостачання забезпечують п'ять водозаборів та 39 артезіанських свердловин.

Проблеми водопостачання при цьому не є лише теоретичними. У першому півріччі 2026 року на телефон чергового міської ради надійшло 1137 звернень. Безпосередньо щодо КП «Житлокомунсервіс» зафіксували 431 звернення, з них 103 стосувалися водопостачання та 58 — каналізації. До КП «Водоканал» надійшло ще 184 звернення; серед питань були водопостачання, каналізаційні затори, якість води, відкриті люки та пориви труб.

Тобто реконструкція водогону — це не просто пункт у таблиці інвестицій. Це проєкт, який безпосередньо стосується базової міської інфраструктури.

Три великі напрямки — і всі потребують грошей

Якщо зібрати ці проєкти в одну картину, виходить досить масштабний перелік:

• модернізація двох шкільних харчоблоків — понад 16,1 млн грн передбачено на завершення робіт;
• фабрика-кухня — новий великий об'єкт для централізованого забезпечення харчуванням закладів освіти;
• реконструкція водопровідної мережі — оновлення значної частини базової комунальної інфраструктури міста.

До цього додаються й інші комунальні проєкти. Зокрема, у 2026 році міська рада затверджувала програми фінансової підтримки та розвитку КП «Водоканал».

Водночас сама міська рада у матеріалах щодо просторового розвитку громади називає реконструкцію та оптимізацію системи водопостачання одним із першочергових завдань у сфері інженерного забезпечення.

Питання вже не в окремих проєктах, а в системі

Фабрика-кухня сама по собі не вирішує проблеми водопроводу. Модернізація шкільного харчоблоку не замінює реконструкцію міських мереж. А новий водогін, своєю чергою, не відповідає на питання, як саме буде організоване харчування дітей після запуску фабрики.

Тому мешканцям важливо бачити не лише красиві назви окремих інвестиційних проєктів, а цілісну картину — скільки кожен із них коштуватиме, з яких джерел фінансуватиметься, які витрати понесе громада після завершення будівництва і який конкретний результат отримає місто.

Особливо це стосується фабрики-кухні. Адже її робота потребуватиме не тільки самого приміщення та обладнання. Потрібні будуть транспорт, персонал, логістика, обслуговування обладнання, енергія та підготовлені харчоблоки у школах і садочках.

Що варто пояснити громаді

Усі три напрямки — харчоблоки, фабрика-кухня та водогін — можуть бути частинами розвитку громади. Але для мешканців важливо розуміти їхню послідовність і взаємозв'язок.

Тому цілком конкретними є питання:

• яка повна вартість реконструкції водопровідної мережі та на які ділянки вона розрахована;
• з яких джерел фінансуватиметься цей проєкт;
• який обсяг коштів громада повинна буде забезпечити самостійно;
• яка буде повна вартість фабрики-кухні з обладнанням та логістикою;
• які саме школи та садочки отримуватимуть продукцію фабрики;
• як використовуватимуть модернізовані харчоблоки після запуску централізованого виробництва;
• які витрати на утримання нової системи щороку лягатимуть на місцевий бюджет.

Бо зрештою мешканці оцінюватимуть не кількість нових проєктів у документах, а те, що реально зміниться у школах, у водопостачанні та в щоденному житті міста.

І саме тому питання зараз не в тому, чи потрібна Шептицькому фабрика-кухня або чи потрібен новий водогін. Питання в іншому: чи складаються всі ці багатомільйонні проєкти в одну зрозумілу стратегію розвитку громади — і чи вистачить ресурсів, щоб довести її до результату?

ЦІКАВО :

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

сторінка : Новини | Головна